pensare e credere - sono due azioni che meritano il nostro tempo personale.
questo blog è una riflessione sulla tolleranza moderna, che non rispetta i limiti; sulla fede che è diventata teorica e relativa; sulla raggione che si usa solo durante la spesa; e sulla così detta "morale" che non ha i fondamenti cristiani...

Monday, November 19, 2012

Однакові "мама" і "тато", а що далі?

Франція: Масові протести проти одностатевих шлюбів

Варто зазначити, що запізно всі прокинулись. Одностатеві шлюби, власне, становлять частину нашої з вами реальності. Подобається це нам чи ні, але демократія знову показує зворотню сторону медалі: більш активна меншість керує пасивною більшістю. Все дуже просто: наприклад,  30% відсотків з тих, хто прийшли на вибори (а уявімо що явка склала 55% населення) проголосували "за" одностатеві шлюби. Наслідок - закон прийнято. Мораль: сидіть вдома і пишіть мемуари про невдачі сучасної демократії.

І немає сенсу дивуватись чи обурюватись, адже занадто довго суспільство прагнуло бути більш ліберальним, не встановлюючи жодних лімітів і не замислюючись над наслідками. А тепер - отримали те, чого прагнули: масове конвеєрне виробництво дітей (in vitro), мама-мама, тато-тато і т.д. От тільки, що буде далі? Адже всі ми знаємо, що людина схильна до постійного розвитку або деградації, вона просто не здатна стояти на місці. Тому в майбутньому слід очікувати й інших модифікацій поняття "нормальний" та "природний". До того ж, всі ці модифікації, звичайно ж таки, будуть обґрунтованими та "науково" підтвердженими (а інакше і не можна).

А з чого все почалось, звичайно ж таки з Америки, коли у 1973

році правління Психіатричної Асоціації Америки проголосували за виключення гомосексуальності із списку психічних хвороб. У 1974 році за це рішення проголосували усі члени Асоціації. І нікого звісно ж таки не здивує той факт, що як аргументи "за", так і "проти" мали свої наукові підстави. Од тільки на сторону "за" стала політика... І вже у 1992 році подібне рішення прийняла й Всесвітня Організація Охорони Здоров'я. Лише тільки NARTH (National Association for Research and Therapy of Homosexuality) ще й досі відмовляється визнавати таку позицію ВООЗ.

Але проблема не лише у всесвітньому визнанні трансгендерності як чогось нормального. Проблема в тому, що на цьому визнанні все не закінчилось. Одностатеві шлюби - це наступний крок (але не останній), який призведе до невідомих нам ще наслідків. Адже навіть представники деяких гомосексуальних рухів відверто визнають очевидну істину: для розвитку дитини потрібні і батько, і мати. 

Суспільство існує не два роки, тому його досвід мав би хоч про щось свідчити - родина (жінка і чоловік) це основа розвитку кожної держави, це та фортеця, де маленька людина переймає повноту, яку створює поєднання особливостей (відмінностей) кожної з двох статей. Невже нам мало розлучень та просто невдалих шлюбів? До чого призведе ще й штучне позбавлення дитини принаймні можливості (спроби) розвиватись у повноті?



1 comment:

  1. не хорошо , а вот папа практически поддержал Одностатеві шлюби http://www.utro.ru/news/2013/07/29/1134365.shtml. Это что же против генеральной линии идем :) позор

    ReplyDelete