З моменту прийняття т.з. закону "про мови", якому більше радіють в Росії ніж в Україні, журналісти отримали ще одну тему для роздумів, адже дуже зручно писати про щось, що не втратить своєї актуальності навіть через рік. Російські ж журналісти, чомусь, відчули навіть якийсь обов'язок втрутитись, бо ж "царська це справа" теревенити про обурених підданих, якими ще й досі російська політика виставляє українців в очах росіян.
Першим кроком був сам закон під гаслом "розширення прав російськомовних українців". Першу частину цієї фрази нам згодували як правду: розширення? А що хтось щось звужував? Чи може все ж таки йдеться про звуження прав української мови?
Другим же кроком є створення вигідного фрейму
(Фрейм (англ. frame — «каркас, остов», «будова, структура, система», «рамка», «окремий кадр фільму» та ін.) — структура, що репрезентує стереотипні ситуації у свідомості (пам'яті) людини або інтелектуальної системи і призначена для ідентифікації нової ситуації, що базується на такому ситуативному шаблоні.) : "українська мова - ініціатива націоналістів фашистів", але аж ніяк не мова держави, розвитком якої та сама держава не має жодних намірів займатись. Як вдало російський журналіст пише в "Російской газете" (вибачте за тавтологію):